Як і багато інших модних в українській мові визначень «шопліфтинг» прийшов з англійської. Але не всі знають, що за милозвучною назвою насправді криється «розкрадання в магазинах», а шопліфтери –  це магазинні злодії.

Опираючись на дані з інтернету, відомо, що шопліфтинг як явище виник в 40-х роках минулого століття в США, де з'явилися перші магазини самообслуговування. У результаті отриманого відвідувачами вільного доступу до товарів число злодіїв, які крали з прилавків на ринках, збільшилося за рахунок покупців супермаркетів, які не могли втриматися від спокуси не розплатиться за вільно взятий з полиць товар.

З роками таке явище стало настільки масовим, що з’явилися цілі інститути, які вивчають проблеми з розкрадання товарів і досліджують поведінку магазинних злодіїв.

Згідно з даними американської компанії NRSS (National Retail Security Survey – Дослідження безпеки роздрібної торгівлі США), у результаті крадіжки роздрібні магазини втрачають більше 1,5% свого річного товарообігу. У світових масштабах втрати перевищують $ 100 млрд на рік.

За неофіційною статистикою, відвідувачі торгового закладу поділяються на три категорії:

• 10% – ті, що не крадуть ніколи;
• 10% – крадуть завжди;
• 80% – крадуть, коли бачать сприятливі умови для безоплатного виносу товару.

Незалежна організація самодопомоги CASA (Cleptomaniacsand Shoplifters Anonymous – Асоціація анонімних злодіїв і клептоманів), що знаходиться в США і займається питаннями соціальної адаптації та лікування клептоманів та людей, які крадуть в магазинах, перебуваючи у владі непереборного бажання вкрасти, провела дослідження, на основі якого здійснила розподіл на підгрупи.

• складають 1% від усіх магазинних злодіїв. Крадуть без видимої причини, часто повертають вкрадене на місце. Факт крадіжки і свої дії пам'ятають, почуваються винними, але при цьому не можуть пояснити, навіщо це зробили.
• складають 5%, крадуть товари першої необхідності: продукти, предмети особистої гігієни тощо. Виправдовують свої проступки вкрай низьким доходом.

При виявленні та затриманні не чинять супротиву, не мають змоги оплатити викрадений товар, просяться, щоб їх відпустили і не бояться оформлення і передачі матеріалів в правоохоронні органи.

• категорія злодіїв, яких залежність змушує займатися злодійством постійно. Частка становить 2%, крадуть, як правило, дорогі речі або товари, що легко реалізуються за межами торгового закладу, щоб потім оплатити наркотики.

Часто забирають кілька одиниць товару за один раз. У більшості випадків здійснюють крадіжки повторно аж до того часу, поки не будуть виявленими та затриманими.

При затриманні поводяться доволі агресивно, пробують втекти, погрожують фізичною розправою, можуть завдати тілесних ушкоджень, нерідко мають при собі елементи зброї.

• 2% тих, хто крадуть, щоб нажитися. Злодійство – це їхня професія, часто основне джерело доходу. Як правило, мають одну або кілька судимостей за подібні заходи. У більшості випадків викрадають щось дрібне, але дороге – те, що легко можна винести і потім продати. Особливу популярність серед них мають елітні напої, предмети косметики або інші товари, що призначені для догляду за тілом, не нехтують дорогими видами продуктів харчування (ікра, сир, риба, ковбаса, кондитерські вироби тощо).

Вивчають і прекрасно знають, як обійти більшість систем захисту товару від крадіжок, Часто приходять із спеціальними технічними засобами, майстерно обклеюють сумки або кишені фольгою.

Багато хто з професіоналів проводить попередню підготовку для здійснення крадіжок товару в супермаркеті, аналізуючи рівень його безпеки, часто імітують крадіжку продукції, вивчаючи таким чином реакцію працівників, можуть попередньо готувати товар для виносу.

У багатьох випадках працюють парами або групами з більшою кількістю учасників,  які входять у магазин незалежно один від одного, але з чітко розділеними функціями та алгоритмами дій для здійснення крадіжки або на випадок затримання.

Професіонали чітко відчувають, коли за ними спостерігають. Основною рисою професійного магазинного злодія є його небажання потрапити в руки правоохоронних органів, а тому при затриманні діють спокійно, імітують інтелігентну особу, якій не потрібні проблеми з законом або розголос, завжди пробують домовитися з працівниками «розійтись мирно», без вагань відшкодовують завдану шкоду і залишають торговий заклад.

• Люди, одержимі нав'язливим бажанням вкрасти, та жертви спокуси – складають найчисленнішу групу магазинних злодіїв, що становить 85%. Крадуть, як правило, рідко та невміло, в більшості випадків –  коли надається очевидна можливість. Переважно спокусою стає саме вільний доступ до товару та низький рівень його захисту від розкрадань, але нерідко метою привласнення є бажання зекономити кошти на його придбання. Якщо все лежить «добре» та існує відчуття спостереження за їхніми діями –  ці люди від спроби крадіжки відмовляються.

Загрозою для діяльності торгового закладу є той факт, що зазначена категорія магазинних злодіїв у випадку безкарності своїх дій здійснює крадіжки повторно, при цьому на постійній основі збільшуючи суми викраденого товару. Через певний проміжок часу, аналізуючи економію коштів від викраденого, вони починають вважати себе професіоналами, для яких крадіжка стає не тільки певним хобі, але й формою отримання додаткових прибутків.

До жертв спокуси можна сміливо віднести всі соціальні групи населення, починаючи з дітей і закінчуючи пенсіонерами.

При виявленні та затриманні поведінка різна, як правило, характеризується особистими якостями, більшість говорить, що це перша крадіжка за життя.

• Шукачі пригод та любителі гострих відчуттів – утворюють другу за чисельністю групу, яка становить 5%. Частіше за все молоді, зухвалі, азартні, в багатьох випадках фінансово забезпечені і можуть без проблем здійснити оплату за товар.

Крадуть заради гострих відчуттів або щоб довести товаришам свою перевагу.  У більшості випадків виносять дрібниці, які можуть потім стати в нагоді, інколи з легкістю викидають викрадений товар. Попереджувальні плакати, відеокамери, антикрадіжні ворота, фізична охорона  діють на них збуджуюче.

При затриманні поводяться, як правило, агресивно, часто рівень освіти дозволяє здійснювати тиск на працівників супермаркету, що їх затримали, у багатьох випадках на допомогу приходять інші особи. Нерідко погрожують фізичною розправою особам, що їх затримали, в окремих випадках застосовуютьсь силу, особливо при спробі втекти з місця події.

Саме шукачі пригод та любителі гострих відчуттів найчастіше називають себе шопліфтерами і протягом останніх років утворили цілий рух, якому присвоїли назву шопліфтинг. Таке явище набирає обертів і за рахунок популярності серед молоді перетворюється або вже перетворилось на субкультуру. В останні роки десятки і сотні молодих людей діляться враженнями від магазинних крадіжок у соцмережах і навіть приймають замовлення на крадіжку за гроші.

Як до шопліфтингу ставиться закон?

У Кримінальному кодексі України, як і в Кодексі про адміністративні порушення, поняття шопліфтинг відсутнє. Розкрадання чужої власності, де і ким би воно не здійснювалося, підпадає під визначення:

Стаття 51 (КУпАПП). Дрібне викрадення чужого майна

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати –

тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

Стаття 185 (ККУ) . Крадіжка

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Якщо магазинному злодію не поталанить і його схоплять за руку та викличуть поліцію – покарання залежатиме від суми викраденого. Відповідно до частини 3 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. В 2021 році викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 227 грн 00 коп.

Напевно, в першу чергу саме за «сприятливих умов в законодавстві», що полягають в низькому рівні відповідальності за дрібні крадіжки, шопліфтинг нарощує свою популярність.

Володимир Левчук, керівник департаменту безпеки мереж “Наш Край”|SPAR